ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 21.03.2013 р. N 3272/5/15-14-16

Відповідно до п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), який втратив чинність, датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів була дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

На відміну від зазначеного Закону Податковий кодекс України (далі - Кодекс) не передбачає "касовий метод" для визнання доходів при розрахунках за бюджетні кошти, а здійснюється за методами "нарахувань" та "співставлень", передбаченими відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 Кодексу датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються відповідно до цієї статті, незалежно від фактичного надходження коштів (метод "нарахувань"), визначений з урахуванням норм цього пункту та ст. 159 Кодексу.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акту або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 Кодексу).

Враховуючи викладене, доходи враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в момент їх виникнення незалежно від сплати грошових коштів. Отже, непроплата грошових коштів Державною казначейською службою України не є підставою для ненарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток.