ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

від 08.11.2013 р. N 04-29-3062

Виконавча дирекція Фонду розглянула в межах компетенції Ваше звернення щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику підприємства за час перебування його у відрядженні і повідомляє таке.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 18.01.2001 р. N 2240 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон N 2240) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Дане право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 35 Закону N 2240 допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в нього тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Частиною другою статті 36 Закону N 2240 передбачено, що застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не є без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію або медико-соціальну експертну комісію, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (частина перша статті 51 Закону N 2240).

У пункті 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності визначено, що листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю та матеріального забезпечення застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності працівнику підприємства надається за період його хвороби у вигляді повної або часткової компенсації втраченого заробітку.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Враховуючи вищевикладене, працівник, який під час хвороби був направлений у відрядження і виконував службове доручення поза місцем своєї постійної роботи, не має права на допомогу по тимчасовій непрацездатності за період відрядження. Згідно зі статтею 121 КЗпП України працівникам, направленим у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.