Обчислення страхового стажу

[admin]

Обчислення страхового стажу для оплати ЛН
Для оплати листків непрацездатності (далі — ЛН) до 1998 р. застосовувався безперервний стаж роботи, який обчислювався згідно з постановою Ради Міністрів СРСР «Об утверждении Правил исчисления непрерывного трудового стажа рабочих и служащих при назначении пособий по государственному социальному страхованию» від 13 квітня 1973 р. № 252.
Після затвердження постановою КМУ від 19 жовтня 1998 р. № 1658 Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності (далі — Правила № 1658) для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності почали застосовувати загальний трудовий стаж.
Із набранням чинності 28 лютого 2001 р. Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ (далі — Закон № 2240-ІІІ) розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам визначається залежно від тривалості страхового стажу (крім деяких категорій осіб, які мають установлені законодавством пільги) та розміру середньої заробітної плати. Так само залежно від тривалості страхового стажу за рахунок коштів роботодавця оплачуються перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.
Згідно зі статтею 37 Закону № 2240-ІІІ та пунктом 5 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 6 травня 2001 р. № 439, допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується, починаючи із шостого дня непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — ФСС з ТВП), і оплата перших п’яти днів непрацездатності за рахунок коштів роботодавця надаються застрахованим особам у відсотках до середньої заробітної плати залежно від тривалості страхового стажу в таких розмірах:

— 60% середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років;
— 80% середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;
— 100% середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років.

Водночас є вичерпний перелік категорій осіб, які мають право на оплату ЛН в розмірі 100% незалежно від тривалості страхового стажу. До них належать:

— застраховані особи, віднесені до категорії 1–4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
— один з батьків або особа, що їх замінює, який доглядає хвору дитину віком до 14 років, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
— ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
— особи, віднесені до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»;
— діти війни згідно зі статтею 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;
— донори, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів», тобто які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти в сумарній кількості, що дорівнює двом максимально допустимим дозам. Така пільга донорам надається протягом року після здавання крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості.

Згідно зі статтею 51 Закону № 2240-ІІІ для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи, які мають пільги, подають копії відповідних посвідчень (учасника війни, учасника бойових дій, інваліда війни, про надання особі статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо) або інші документи, що підтверджують право на пільгу під час оплати ЛН.
Обчислення тривалості страхового стажу для оплати ЛН, яке застосовувалося після набрання чинності Законом № 2240-ІІІ (після 28 лютого 2001 р.), було пов’язано зі сплатою страхових внесків до ФСС з ТВП у порядку та розмірах, установлених законодавством, крім деяких періодів, які зараховувалися до страхового стажу застрахованої особи без сплати страхових внесків. Згідно зі статтею 7 Закону № 2240-ІІІ до таких періодів належали періоди (сума періодів):

— тимчасової втрати працездатності;
— відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
— відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
— одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів;
— загального трудового стажу працівника для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, набутого ним до 28 лютого 2001 р., який визначається згідно з Правилами № 1658.

Обчислення страхового стажу з 1 січня 2011 р.
Починаючи з 1 січня 2011 р. тривалість страхового стажу для оплати ЛН залежить не лише від сплати страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а й від розміру сплаченого страхового внеску.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464-VI) було внесено зміни до частини першої статті 7 Закону № 2240-ІІІ, згідно з якими з 1 січня 2011 р. страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Мінімальний страховий внесок — це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) (п. 12 ст. 2 Закону № 2240-ІІІ).
Крім того, під час обчислення тривалості страхового стажу після 1 січня 2011 р. враховуються періоди, протягом яких застрахована особа не сплачує страхові внески, але які прирівнюються до періодів, за які сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску. Маються на увазі періоди отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме:

— допомоги по тимчасовій непрацездатності;
— допомоги по вагітності та пологах;
— виплат за страхуванням на випадок безробіття (крім одноразової виплати для організації безробітним підприємницької діяльності);
— щомісячних страхових виплат потерпілому від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання та допомоги по тимчасовій непрацездатності такій особі;
— пенсії по інвалідності (періоди виплати пенсій усіх інших видів не враховуються).

Таким чином, обчислення страхового стажу для страхових випадків тимчасової непрацездатності, які настали після 1 січня 2011 р., пов’язано з розміром сплаченого страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, або брала добровільну участь у цьому виді страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, до страхового стажу зараховується лише період, визначений за формулою, наведеною в частині третій статті 7 Закону № 2240-ІІІ (пропорційно сумі сплачених страхових внесків):
ТП = Св : В,
де ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу і визначається в місяцях; Св — сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць; В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
Така ситуація може виникнути, якщо застрахованій особі нараховано заробітну плату в розмірі, меншому ніж мінімальна заробітна плата, або відпрацьовано неповний місяць, зокрема, особа працює з відрядною оплатою праці або на умовах неповного робочого часу, прийнята на роботу не з першого дня місяця або звільнена не останнім днем місяця, частину місяця перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.
Тривалість страхового стажу встановлюється на день настання страхового випадку тимчасової непрацездатності, оскільки на сьогодні законодавство не встановлює терміну подання ЛН за місцем роботи. Якщо в період тимчасової непрацездатності застрахованої особи виповнюється стаж такої тривалості, що дає право на оплату ЛН у більшому розмірі, визначений раніше розмір оплати ЛН не перераховується.
Страховий стаж визначається за основним місцем роботи застрахованої особи. Відмітку про тривалість страхового стажу до другого розділу зворотного боку ЛН заносить працівник кадрової служби за основним місцем роботи. Сумісник надає для оплати копію листка непрацездатності, засвідчену в установленому порядку за основним місцем роботи.

Накопичення даних про страховий стаж з 1 січня 2011 р.
Згідно з частиною другою статті 7 Закону № 2240-ІІІ страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Державний реєстр), а до впровадження такої системи — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Ведення обліку платників єдиного внеску Законом № 2464-VI покладено на Пенсійний фонд України (далі — ПФУ). Згідно з пунктом 9 частини першої ст. 14 Закону № 2464-VI ПФУ та його територіальні органи зобов’язані надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у Державному реєстрі.
У підпункті 3.3 Положення про Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 8 жовтня 2010 р. № 22-1 (далі — Положення № 22-1) зазначено, що індивідуальні відомості про застраховану особу з Державного реєстру надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком до цього Положення. А в пункті 9 частини першої статті 14 Закону № 2464-VI сказано, що ПФУ та його територіальні органи зобов’язані надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у Державному реєстрі.
Статтею 20 Закону № 2464-VI передбачено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до ПФУ роботодавцями. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Ураховуючи, що дані до реєстру застрахованих осіб (зокрема, персоніфіковані відомості про заробітну плату застрахованих осіб, на яку нараховано страхові внески і з якої вони сплачені, та інші відомості) вносяться на підставі звітів про нарахування єдиного внеску (п. 2.5 Положення № 22-1) та подаються підприємствами до ПФУ не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним календарним місяцем, такі дані вносяться до реєстру застрахованих осіб лише після 20 числа — 20 лютого 2011 р., 20 березня 2011 р., 20 квітня 2011 р. і т. д. Тому отримувати дані з реєстру застрахованих осіб можна буде отримувати після цих дат.
Отже, потреба у визначенні страхового стажу для оплати ЛН, виданих після 1 січня 2011 р., виникає для тих застрахованих осіб, які на початок 2011 р. мають страховий стаж менше восьми років (особливо якщо тривалість страхового стажу знаходиться на межі стажевих груп) і не мають пільг щодо оплати ЛН незалежно від тривалості страхового стажу.
У такому випадку, починаючи з лютого 2011 р. (після 20 числа), за інформацією про страховий стаж застрахованої особи, набутий після 1 січня 2011 р., який обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру страхувальник та/або застрахована особа може звернутися до ПФУ.
Слід зазначити, що відомості про страховий стаж застрахованої особи для оплати ЛН, набутий після січня 2011 р., будуть поступово накопичуватись у Державному реєстрі так само, як це було з даними персоніфікації для призначення пенсії, які накопичуються в базі ПФУ, починаючи з 1 липня 2000 р. Це підтверджується і в пункті 1 роз’яснення ФСС з ТВП від 13 січня 2011 р. № 01-16-45, відповідно до якого ПФУ на базі свого реєстру має створити Державний реєстр для спільного користування всіма фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Як було зазначено вище, на сьогодні законодавство не встановлює терміну надання ЛН за місцем роботи працівника. Тому ЛН, виданий ще у 2010 р., може бути наданий для оплати після 1 січня 2011 р. У такому разі відповідно до частини другої статті 7 Закону № 2240-ІІІ страховий стаж для оплати цього ЛН обчислюється в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Аналогічна ситуація може виникнути, якщо ЛН на початку 2011 р. надав працівник, якого тільки прийнято на роботу, а також у разі потреби обчислити страховий стаж застрахованої особи, набутий до 1 січня 2011 р.
У всіх цих випадках страховий стаж для оплати ЛН обчислюється на підставі документів і в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до 1 січня 2011 р. Тобто, до 28 лютого 2001 р. обчислюється загальний трудовий стаж працівника відповідно до Правил № 1658, а за період з 28 лютого 2001 р. по 31 грудня 2010 р. включно — страховий стаж, що визначався до запровадження персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб.
Частиною третьою статті 7 Закону №2240-ІІІ визначено, що до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом, тобто до 28 лютого 2001 р. Для осіб, які вже мали загальний трудовий стаж до впровадження Закону № 2240-ІІІ, визначений згідно з Правилами № 1658, він зараховується до страхового стажу. Періоди роботи після 28 лютого 2001 р. зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків.

Зарахування до страхового стажу окремих періодів
Тимчасова непрацездатність
Періоди тимчасової непрацездатності працівника зараховуються до страхового стажу, якщо непрацездатність настала в період роботи, включаючи день звільнення (частина перша ст. 4 та частина перша ст. 7 Закону № 2240-ІІІ). Тому період тимчасової непрацездатності, що настала в період роботи і тривала після звільнення працівника (сноска) до відновлення його працездатності чи встановлення йому за рішенням МСЕК інвалідності, зараховується до страхового стажу.
Сноска. Наприклад, за власним бажанням чи у зв’язку із закінченням строку трудового договору, оскільки згідно з частиною третьою статті 40 КЗпП звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності не допускається, крім звільнення за п. 5 цієї статті.
Підставою для зарахування цього періоду може бути ЛН, виданий в установленому порядку, або його копія, засвідчена підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи, де настала непрацездатність, або посвідчення про встановлення працівникові групи інвалідності.
Згідно з пунктом 2 Правил № 1658 до загального трудового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності зараховується час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов’язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Отже періоди тимчасової непрацездатності зараховувалися до загального трудового стажу працівника і до набрання чинності Законом № 2240-ІІІ.

Відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною
Період перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами зараховувався до загального трудового стажу (абзац сьомий п. 4 Правил № 1658) і зараховується до страхового стажу згідно з частиною першою статті 7 Закону № 2240-ІІІ.
Періоди відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та без збереження заробітної плати, яка надається для догляду за дитиною тривалістю, визначеною медичним висновком, але не більш ніж до досягнення дитиною шестирічного віку (частина шоста ст. 179 КЗпП, п. 3 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР) до загального трудового стажу для оплати ЛН зараховуються згідно з абзацом сьомим пункту 4 Правил № 1658.
Період перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу для визначення розміру оплати ЛН до 31 грудня 2010 р. включно, після цієї дати не зараховується.
Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не зараховується до страхового стажу застрахованої особи, починаючи з 28 лютого 2001 р.
Слід зазначити, що Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (далі — Інструкція № 58), не передбачено внесення до трудової книжки працівника відомостей про перебування працівника у відпустках (як тих, що зараховуються до страхового стажу, так і тих, що не зараховуються). Тому в разі прийняття на роботу нового працівника у кадрової служби немає можливості з’ясувати, чи перебував працівник у відпустці без збереження заробітної плати за попередніми місцями роботи, оскільки не вівся персоніфікований облік відомостей про застрахованих осіб за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Для цих працівників до страхового стажу зараховувався до 1 січня 2011 р. трудовий стаж відповідно до записів у трудовій книжці. Водночас для постійних працівників цей період до страхового стажу не зараховувався на підставі виданих наказів про надання відпустки без збереження заробітної плати, що призводило до нерівних умов під час визначення страхового стажу нових і постійних працівників.
Відповідну інформацію можна буде отримувати в ПФУ за даними з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру починаючи з лютого 2011 р., оскільки перебуваючи у відпустці без збереження заробітної плати, працівник не сплачує страхові внески.

Одержання допомоги по безробіттю
Періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2240-ІІІ зараховуються до страхового стажу. До таких періодів належать, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності) та матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, тривалість виплати якої зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю.
Згідно з абзацом п’ятим пункту 4 Правил № 1658 період перепідготовки та навчання нових професій, а також період одержання допомоги (у т. ч. матеріальної) по безробіттю зараховувався до загального трудового стажу працівника.
Отже, періоди одержання допомоги по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності) та матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації як до 28 лютого 2001 р., так і після цієї дати зараховуються до страхового стажу. Підставою для зарахування цих періодів є записи в трудовій книжці працівника.
Відповідно до підпункту «е» пункту 2.18 Інструкції № 58 записи про період одержання допомоги по безробіттю вносяться до трудових книжок безробітних органом державної служби зайнятості окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.

Служба в армії та навчання
Законом № 2240-ІІІ не передбачено зарахування до страхового стажу періодів проходження військової служби та навчання учнів, студентів, аспірантів, оскільки зазначені особи не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і страхові внески за них до ФСС з ТВП не сплачуються (за винятком випадків, коли учень, студент або аспірант працює за наймом).
Згідно з абзацом другим пункту 4 Правил № 1658 служба в Збройних силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та ін. військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ зараховувалася до загального трудового стажу.
Отже, період військової служби до 28 лютого 2001 р. зараховується до страхового стажу застрахованої особи, а після набрання чинності Законом № 2240-ІІІ не зараховується.
Пунктом 5 Правил № 1658 передбачалося, що період навчання у вищих навчальних закладах (у т. ч. на підготовчих відділеннях), в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання під час обчислення загального трудового стажу для визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності не враховується.
Винятком було зарахування до загального трудового стажу періоду навчання в професійно-технічному училищі, а також часу роботи або виробничої практики на оплачуваних робочих місцях і посадах у період навчання у вищому навчальному закладі. Тому зазначені періоди, якщо вони мали місце до 28 лютого 2001 р., зараховуються до страхового стажу для оплати ЛН.

Інтернатура
Слід окремо зупинитися на питанні зарахування до страхового стажу періодів навчання в інтернатурі, яке має свої особливості.
Особи, які проходять інтернатуру, належать до осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах (ст. 53 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 р. № 2984-ІІІ).
Відповідно до пункту 1 приміток до Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю, затвердженого наказом МОЗ України від 25 грудня 1992 р. № 195, до роботи на посадах лікарів допускаються фахівці, що отримали спеціальну підготовку у вищому навчальному закладі відповідно до цього Переліку та звання лікаря-спеціаліста з конкретної спеціальності.
Згідно з Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ–ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженим наказом МОЗ України від 19 вересня 1996 р. № 291, спеціалізація (інтернатура) є обов’язковою формою післядипломної підготовки випускників усіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) — спеціаліста з конкретної спеціальності та видається сертифікат установленого зразка.
Таким чином, інтернатура (спеціалізація) є невід’ємною ланкою безперервного процесу підготовки у медичному (фармацевтичному) закладі освіти фахівців за напрямом професійного спрямування «Медицина» та «Фармація».
Інтернатура проводиться за очно-заочною формою навчання на кафедрах медичних (фармацевтичних) вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації та стажування в базових установах і закладах охорони здоров’я.
Проходження стажування в закладах охорони здоров’я, які слугують базами стажування випускників вищих медичних навчальних закладів, що навчалися за державним замовленням, передбачає зарахування таких випускників за наказом керівників цих закладів на посади лікарів-інтернів з виплатою заробітної плати протягом усього періоду проходження інтернатури. Тому для цих інтернів період проходження інтернатури зараховуватиметься до страхового стажу для оплати ЛН.
Випускники медичних (фармацевтичних) вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації, які навчалися за контрактом у цих закладах, в інтернатурі проходять підготовку на умовах договорів, що укладаються між ними та вищими навчальними закладами і базою стажування (обласними, міськими і центральними районними лікарнями, пологовими будинками, диспансерами, клініками науково-дослідних інститутів тощо). Оскільки угода передбачає плату за проходження інтернатури, для цих осіб період навчання в інтернатурі не зараховується до страхового стажу.
З огляду на викладене, період проходження інтернатури для оплати ЛН як до, так і після 28 лютого 2001 р. зараховується до страхового стажу застрахованої особи лише в разі роботи випускника вищого медичного (фармацевтичного) навчального закладу в цей період на посаді лікаря-інтерна за трудовим договором.

Приклад 1
Працівник захворів 6 квітня 2011 р. Стаж становить:
— із вересня 2001 р. по травень 2003 р. — навчання в ПТУ;
— із вересня 2003 р. по червень 2008 р. — навчання в університеті;
— із вересня 2008 р. і донині — робота на підприємстві.
До страхового стажу буде зараховано лише період роботи на підприємстві. Період навчання в ПТУ до страхового стажу не зараховується, оскільки навчання мало місце після 28 лютого 2001 р. (дати набрання чинності Законом № 2240-ІІІ).

Приклад 2
Стаж особи становить:
— із вересня 1999 р. по травень 2001 р. — навчання в ПТУ;
— із липня 2001 р. по травень 2002 р. — робота на підприємстві;
— із травня 2002 р. по травень 2004 р. — служба в армії;
— із липня 2004 р. і донині — робота на підприємстві.
Для оплати ЛН будуть враховані періоди роботи, а також період навчання в ПТУ з вересня 1999 р. по 27 лютого 2001 р. включно, а період навчання в ПТУ з 28 лютого 2001 р. по травень 2001 р. та період служби в армії до страхового стажу не зараховуються, оскільки вони мали місце після набрання чинності Законом № 2240-ІІІ.

Якщо підприємства, на яких раніше працювала застрахована особа, ліквідовані, для підтвердження загального трудового стажу та страхового стажу за період до 1 січня 2011 р. необхідно звернутися до виконавчої дирекції відділення ФСС з ТВП за місцем проживання за довідкою про сплату страхових внесків (збору на обов’язкове соціальне страхування) до цього Фонду за попередній період роботи.
До страхового стажу на підставі довідок ФСС з ТВП (Фонду соціального страхування України) зараховуються періоди до 1 січня 2011 р., за які сплачено страхові внески (збір на обов’язкове соціальне страхування) до цього Фонду на добровільних засадах, а після 1 січня 2011 р. — періоди, за які сплачено єдиний внесок до ПФУ і укладено договір про добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у випадку:
— роботи громадян України за межами території України, якщо вони не були застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебували, і якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
— зайняття підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, у т. ч. періоди виконання робіт (надання послуг) згідно з цивільно-правовими договорами.
Фізичним особам — СПД, які обрали спрощену систему оподаткування, період сплати ними єдиного податку зараховується до загального трудового стажу для оплати ЛН до 28 лютого 2001 р. і до страхового стажу з 28 лютого 2001р. і до 31 грудня 2010 р. включно на підставі документів, які підтверджують сплату єдиного податку.
З 1 січня 2011 р. фізичні особи — СПД, що обрали спрощену систему оподаткування, у разі бажання брати добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, подають до територіального органу ПФУ заяву про добровільну участь і укладають договір, а також сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в порядку та розмірах, передбачених Законом № 2464-VI.
Отже, починаючи з 1 січня 2011 р. страховий стаж для осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, так само, як і для осіб, які беруть участь у цьому виді страхування на добровільних засадах, визначається за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру, а до цієї дати — у порядку, передбаченому раніше чинним законодавством.

Кадровик України, № 5, 2011

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Згідно із Законом №2240 (ч. 1 ст. 7) з 1 січня 2011 р. період перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до до­сягнення нею трирічного віку не зараховується до страхового стажу за страхуванням у зв 'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Який запис до трудової книжки та обрахування страхового стажу для відділу бухгалтерського об­ліку слід зробити для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності? Зокрема, застра­хована особа перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 25 вересня 2008 до 18 квітня 2011 р. (підстава – наказ по підприємству). 18 квітня 2011 р. стала до роботи, а з 10 травня 2011 р. захворіла. Як обчис­лити в такому разі страховий стаж?
Застрахована особа працювала на підприємстві з 30 квітня 2002 до 11 травня 2011р. і перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 8 червня 2008 до 3 травня 2011 р.., стала до роботи 4 травня 2011 р.., звільнилася 11 трав­ня 2011 р. Як можна визначити період, що не зара­ховується до страхового стажу, якщо особа буде
працевлаштовуватися на інше підприємство?
Законом України від 08.07.2010р. №2464 "Про збір та облік єдино­го внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було внесено зміни до Закону України від 18.01.2001р. N2240 "Про загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі — Закон №2240). З 1 січня 2011р. згідно з унесени­ми до ст.7 Закону №2240 змінами, страховий стаж — це період (строк), упродовж якого особа підлягала загально­обов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата­ми, зумовленими похованням, та за який щомісяця спла­чено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій за мінімальний страховий внесок, крім випад­ків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період одержання виплат за окремими видами загаль­нообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який спла­чено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загально­обов'язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи — в порядку та на умовах, передбачених раніше чинним законодавством.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків мен­ша за мінімальний страховий внесок, цей період зарахо­вується до страхового стажу за формулою: ТП = Св : В, де ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхово­го стажу та визначається в місяцях; Св — сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць; В — міні­мальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, на­бутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.
Період перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного ві­ку зараховувався до страхового стажу відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2240 в редакції, чинній до 1 січня 2011р. Після 1 січня 2011р. період перебування застрахованої особи в такій відпустці не зараховується до страхового стажу за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, оскільки таке зарахування не визначено Законом №2240. Також не зараховується до страхового стажу період одержання застрахованими особами допомоги по до­гляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку виплачують органи праці та соціального захисту насе­лення, оскільки такий вид допомоги не належить до ви­плат, передбачених окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, в наведеному в листі випадку, якщо працівниця постійно працює на підприємстві і згідно з наказом по підприємству перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то в разі настання в неї страхового випадку на підприємстві обчислення страхо­вого стажу провадиться відповідно до названого законо­давства. Тобто до страхового стажу зараховується період перебування її у відпустці з 25 вересня 2008 до 31 грудня 2010р. та період її роботи з урахуванням сплаченого розміру єдиного внеску з 18 квітня до 9 травня 2011 р.
Щодо обчислення страхового стажу застрахованої особи, яка працювала на підприємстві з 30 квітня 2002 до 11 травня 2011р. та перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 8 червня 2008 до 3 травня 2011р., то така особа вже на 1 січня 2011р. згідно з наведеною в листі інформацією має стра­ховий стаж більш як вісім років і в разі настання в неї в подальшому страхового випадку має право на допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 27 (751)* 20 липня 2011p.

[Maximdece]

Підкажіть, будь ласка, чи входить до стажу роботи працівника бухгалтерії в ДСНС МНС державна служба в управлінні ветеринарної медицини в місті? Дуже дякую.